Золоте волосся, такі щирі, ясні очі
Така яскрава посмішка, як місяці проти ночі
Тендітна, така вразлива леді
Така смішна, щось я в ній вгледів
Трохи незграбна, що для неї плюс
Їй не місце тут, а там де тихо грає блюз
Де люди цінують красу,
Але ще не бачили таких красунь
Її ніжний голос…
Як шум вітру, де легенько колишеться колос
Ті гарячі вуста…
Її милий образ перед очима повстав
І… Зник…
Але ж я так до неї звик!
Рідна душа, звідна сестра
Здається, що буде поруч, навіть коли в різних містах!
Яка гарна! Мов квітка в полі
Серед стерня, що виросла у неволі
Проти долі розпустився пишний букет
Серед бур’яну, серед тенет
А коли сумна, така недоторканна
Кущ цвіту серед високих парканів
Покохати б її, та не маю права…
Покохати б її, та не маю права!
Золотые волосы, такие искренние, четкие глаза
Такая яркая улыбка, как несколько месяцев против ночи
Мягкая, такая уязвимая леди
Такое забавное, что-то я нежно в
Немного неловко, что плюс для нее
Она не место здесь, а где блюз тихо играет
Где люди ценят красоту,
Но еще не видел такие красавицы
Ее нежный голос ...
Как шум ветра, где колосса немного
Эти горячие рот ...
Ее милое изображение перед глазами восстанил
И ... исчез ...
Но я привык к ней!
Родная душа, от сестры
Похоже, это будет рядом, даже когда в разных городах!
Что красиво! Цветочные языки в поле
Среди укусов, выращенного в неволе
Против судьбы растворился великолепный букет
Среди сорняков, среди тенденций
А когда грустный, такой нетронутый
Буш Цветение среди высоких заборов
Безгимо, и не имеют права ...
Свободный, но у меня нет права!
