Пам'ятаю той день , як сьогодні.
Я гуляв парком, йшов теплий літній дощ.
І раптом , я побачив Тебе, лише на мить.
Але цієї миті для мене було достатньо.
Краплі дощу на твоєму обличі.
Я так хочу бути до Тебе ближче.
Твій ніжний стан з розуму мене зводить.
І зупинився час..
Ти - наче примара.
Бажаю відчути Твій дотик, Твій погляд.
Але це неможливо...
Кожного ранку ми б прокидались разом,
Радіючи дню, і керували б часом.
Лише ТИ і Я - цього б на м було достатньо..
Але це не можливо, бо..
I remember that day as today.
I was walking in the park, it was warm summer rain.
And suddenly, I saw You, only for a moment.
But this moment was enough for me.
Raindrops on your face.
I so want to be closer to You.
Your gentle state drives me crazy.
And time stopped ..
You are like a ghost.
I want to feel your touch, your look.
But it is impossible ...
Every morning we would wake up together,
Rejoicing in the day, and would manage time.
Only YOU and I - that would be enough for m ..
But this is not possible because ..