Слова: Миколи Супінки
Музика: Ігоря Жураковського
Цвіли сади, бентежили красою,
Від щастя аж крутилась голова.
І ти була такою неземною,
Що згубив я в травах всі слова.
Здавалось – нас сама весна вінчала,
І більш не замовкав пташиний спів,
Та тільки те, про що душа кричала,
Тобі сказати я не смів.
Приспів:
Навіки розійшлися дві дороги,
І вдруге покохати я не зміг.
Була мені ти посланою Богом,
Але тебе я не зберіг.
Летять літа і знов приходять весни,
Та знаю, що моя одним одна
Ніколи вже, ніколи не воскресне,
І не заквітує вже вона.
Лиш тільки образ твій у серці досі, –
Неначе ми удвох з тобою знов…
Та все пройшло. І тільки пізня осінь
Мою оплакує любов.
Приспів.
Words: Nicholas Spinky
Music: Igor Zhurakovsky
Gardens bloomed, confused with beauty,
Fortunately, her head was spinning.
And you were so unearthly,
That I have lost all the words in the herbs.
It seemed - we were married in the spring,
And no longer stopped the bird singing,
But just what the soul was screaming for,
I didn't dare tell you.
Refrain:
There were two roads forever,
And the second time I could not fall in love.
You were sent to me by God,
But I didn't save you.
Summer is coming and spring is coming again,
Yes, I know that my friend is alone
Never again, never resurrected,
And it no longer blooms.
Only your image in your heart so far, -
It is as if we are with you again…
But everything went. And only late autumn
My crying for love.
Refrain.
