коли я дивлюся на тебе довго
спиняється час вздовж моєї осі…
тоді вже несила тікати чи бігти
шалену долати себе у собі
таїти, що встигну
і правду застиглу
ховати під нігті
кусаючи лікті
сухою іти крізь дощі вже не літні...
чекати на сонце, коли в зеніті
бо очі твої - у моїй орбіті
а магія снів - у чужому світі...
та все, що невпинно приносить осінь,
тобі віддаю навмання-наосліп
нанизую запах твій на волосся
бажання стискаю в холодній руці...
лишилось сказати: «досить»
і знову прийдуть дощі.
а ти не прийшов досі -
не прийдеш і навесні.
when I look at you for a long time
time stops along my axis ...
then we can not afford to flee or escape
overcome himself mad in itself
Tahiti have time
frozen and truth
hide under fingernails
biting elbows
dry go through the summer rains are not ...
waiting for the sun when at the zenith
For your eyes - in my orbit
magic and dreams - in a strange world ...
and all that brings the steadily fall,
you give random - blind
string smell of your hair
desire grip in cold hand ...
is left to say "enough"
rains come again .
and you did not come yet -
do not come and spring.
