знаєш, іди…
забирайся геть
чути не хочу. бачити. знати
напам’ять твій тон чи твій колір очей
всі тихі закінчення й гучні початки
вміти не хочу любити тебе
мати не хочу шрамів чи цяток
які ти залишив десь вище грудей
бо замість правди давав лише взятки
чути не хочу твій голос вві сні
мати у шафі твої краватки
знати не хочу ти міг чи не міг
усно ділити слова й десятки
вірити хочу, але, щоб без меж
кожному подиху чи кожній ласці
що розчиняються вічно десь
поміж ночей у холодній пастці.
мабуть, не варто тримати в руці
наші серця – вони й так роздерті
марити спокоєм у ці дні -
дико й даремно, хоча й відверто:
я не тримаю тебе, але все ж
бачу щодня у ранковій росі
тому, якщо ти таки підеш
я потону у своїй с а м о т н о с т і.
Ірина Мороз
you know, go ...
go away
I do not want to hear. see. know
heart your tone or your eye color
all quiet and noisy end starts
I do not want to be able to love you
I do not want to have scars or spots
Are you left somewhere above the chest
because instead of giving only the truth tricks
I do not want to hear your voice in a dream
have in your closet tie
I do not want to know you could or could not
verbally share words and dozens
I want to believe, but to no limits
Every breath or every grace
dissolved around forever
Among nights in the cold trap.
probably not necessary to hold
our hearts - and so they kill
calm rave these days -
wildly and in vain, though frankly:
I do not hold you, but still
I see every day in the morning dew
so if you do go
I drown in my village and t m o n o c t i.
Irina Moroz
