я така дуже твоя
я така дуже тобою
щойно зігріта, та досі стою, де мете
і спантеличена
крию в плащі, за спиною
теплі слова і лиш третю частину тебе.
я не захищена
тільки ступаю до бою,
зброю складаю
ще мить - і торкнеш мечем
перенасичена
марю снігами й весною
дихаю поруч так вільно і хочу ще
голосом рівним, з тобою чарівним
разом чекати, аж поки сповна стече
час непокірний, до болю безмірний
знаєш, так мало мені тебе
тут, де між днями, чужими містами
всього замало,
бо ти - це все.
Ірина Мороз
i am so very yours
I am so very you
just warmed up and still stand where you are
and puzzled
hide in a raincoat, behind my back
warm words and only a third of you.
I'm not protected
I'm just going into battle,
arms folded
another moment - and you will strike with the sword
oversaturated
snow and spring
breathe near so free and want more
with an even voice, with thee fair
wait together until it runs out
time is recalcitrant, painfully endless
you know, I love you so little
here where between days, strange cities
not enough,
because you are everything.
Irina Moroz
