Hm A G
Стань мені дощем, небом, сонцем і вітром,
Дай в тобі розчинитись останнім уламком любові.
Дозволь мені у безодні твоїй зникнуть,
Аби стать на заваді між серцем твоїм і болем.
Hm F#m
Я шукав тебе у легендах і міфах,
A F#m
Малював по нотах сонетів Шекспіра,
Розгубивши себе у сарматах і скіфах,
Зрозумів: Любов – то підступна Даліла.
Не підвладна історії і законам,
Я мандрую у вічності вуст твоїх, рук, –
Я пісчинка в безмежній пустелі любові,
Що зсушила серця гіркотою розлук…
Я шукав тебе у легендах і міфах,
Малював по нотах сонетів Шекспіра,
Розгубивши себе у сарматах і скіфах,
Зрозумів: Любов – то підступна Даліла.
Що живила нам душі дощами цілунків,
Виривала з смертельного забуття…
Цілюща, підступно-солодка отрута,
Дай же допить з твоїх вуст до кінця.
Hm A G
Стань мне дождем, небом, солнцем и ветром,
Дай в тебе раствориться в последнее осколком любви.
Позволь мне в бездны твоей исчезнут,
Чтобы стать помехой между сердцем твоим и болью.
Hm F # m
Я искал тебя в легендах и мифах,
A F # m
Рисовал по нотам сонетов Шекспира,
Растеряв себя в сарматах и скифах,
Понял: Любовь - это коварная Далила.
Не подвластна истории и законам,
Я путешествую в вечности уст твоих, рук, -
Я песчинки в безграничной пустыне любви,
Что зсушила сердца горечью разлук ...
Я искал тебя в легендах и мифах,
Рисовал по нотам сонетов Шекспира,
Растеряв себя в сарматах и скифах,
Понял: Любовь - это коварная Далила.
Что питала нам души дождями поцелуев,
Вырывала из смертельного забвения ...
Целебная, коварно-сладкий яд,
Дай Допрос с твоих уст до конца.
