Висить місяць в бездонному небі,
І матусині згадую очі.
Як же довго цей тягнеться вечір,
Як же довго ці тягнуться ночі.
Ночі де вже нема стільки щастя,
Де його вже ніколи не буде.
У житті так багато напастя,
Але очі я ті не забуду...
Очі ті що в дитинстві до школи
Кожен ранок мене проводжали.
Забирали мене кожен вечір,
І в житті майже щастя не знали.
Ми ростем, йдем з батьківської хати.
Дорослішати рано ми хочем.
Та ніколи ми вже не забудем
Ті старенькі та люблячі очі.
Та батьків ми одних залишаєм,
К ним не їздим і навіть не пишем.
Два на цвинтарі нових віночки,
А навколо віночків тих тиша…
Hanging month bottomless sky
And remember matusyni eyes.
How long this lasts evening
How long this stretch of the night.
There are nights where there is so much happiness,
Where it will never be.
In life, so many temptations,
But those eyes I will not forget ...
The eyes of those who as a child to school
Every morning I accompanied.
I took every evening,
And happiness in life almost did not know.
We are growing, we go with the parents' house.
Mature sooner we hochem.
And we never will not forget
Those old and loving eyes.
And some parents we leave,
K yizdym and it is not even pyshem.
Two new wreaths at the cemetery,
And around the corolla of silence ...
