Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.

2 Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насажавши повні,
І куди очі почухрав.
Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, —
Енея не любила — страх;
Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і дух не пах.
3 Еней був тяжко не по серцю
Юноні — все її гнівив;
Здававсь гірчійший їй від перцю,
Ні в чім Юнони не просив;
Но гірш за те їй не любився,
Що, бачиш, в Трої народився
І мамою Венеру звав;
І що його покійний дядько,
Парис, Пріамове дитятко,
Путивочку Венері дав.
Эней был парубок моторный
И парень хоть куда казак,
Удался на всее плохо проворный,
Задорный от всех бродяг.
Но греки, как сжег Трою,
Сделали из нее стог навоза,
Он, взяв сумку, тягу дал;
Забрав некоторых троянцев,
Осмалених, как гиря, ланцив,
Ноги из Трои ударился.

2 Он быстро поробившы лодки,
На синее море поспускав,
Троянцев насажавшы полные,
И куда глаза почухрав.
Но злая Юнона, сукина дочь,
Раскудахталась, как птица, -
Энея не любила - страх;
Давно уже она хотела,
Его чтобы душка полетела
К чертям и чтобы и дух не пах.
3 Эней был тяжело не по сердцу
Юноне - все ее раздражал;
Казался гирчийший ей от перца,
Ни в чем Юноны не просил;
Но хуже за то ей не полюбился,
Что, видишь, в Трое родился
И мамой Венеру звал;
И что его покойный дядя,
Парис, Приамове дитя,
Путивочку Венере дал.
