Сімдесята ніч тої осені
Вбила всі мої серцеві принципи,
Підняла з землі ноги втомлені
І до неї, до неї магнітами.
А її любов - то вона й вона,
Дві венери з рожевими мітками
І зав'язані, як одна й одна
Тіла теплого нитками, нитками.
Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила.
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як віками творили нове життя,
Але правда ця накриває знов:
Не моя, не моя, вона не моя.
Плюс не віре, мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
Сімдесятий лист тої повісті
Білим, білим лишився, незайманим,
Тільки краплями моєї совісті і снігами іллюзій завалений.
Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.
The seventieth night this fall
It killed all my heart principles,
Raised legs tired from the ground
And to her, to her magnets.
And her love is she and she,
Two Venus with pink labels
And tied as one and one
The body is warm with threads, threads.
Seventy rain down that street
He washed away all my mental rules.
I stole it, it all happened
And in vain did the trap instruct.
I'll show her where love blooms,
As new lives have been created over the centuries,
But the truth covers it again:
Not mine, not mine, she's not mine.
Plus do not believe, minus,
The opposite is not the law,
Where pink virgins lick sugar bans.
Fills the walls with wild honey and wine,
Where pink virgins lick sugar.
The seventieth letter of this story
White, white left, untouched,
Only drops of my conscience and snow of illusions are littered.
Plus don't believe in the minus,
The opposite is not the law,
Where pink virgins lick sugar bans.
Fills the walls with wild honey and wine,
Where pink virgins lick sugar.
Fills the walls with wild honey and wine,
Where pink virgins lick sugar.
