Ніяк себе я не знайду,на глибину знову іду
і почуваюся пустим, мов вітер у вікні моїм
для когось дивний і чудний
для когось занадто простий
дивлюсь у завтра ніби в дим
туману сірого постіль
Не хочеш так не слухай це
моя душа весь світ несе
кричить і плаче їде дах
кудись несеться але впав
і холодно бо знаю я
що навколо ілюзія
не хочете відкрить очей
своїх затьмарених очей
ПР:Не дзвони і не пиши
мені більш це... не треба
до весни там якось сам
вже не раз так... без тебе
Я не считаю глубиной снова иди
и чувствовать себя пустым, как ветры в окне мой
Для кого-то странного и замечательного
Для кого-то слишком просто
Я смотрю на завтра, как будто в дым
Туман серой кровати
Не хочу слушать так
Моя душа весь мир несет
крики и крики ездят на крыше
где-то несет, но упал
и холодно, потому что я знаю
что вокруг иллюзии
Не хочу открывать глаза
их затмевающие глаза
PR: нет колокола и не писать
Я больше ... не
до весны каким-то сам
Уже нет времени так ... без тебя
