А однак були між собою такі подібні,
З цілим нашим убозтвом пенісів та вагін.
З серцем, що міцно билось у страхові та блаженстві,
І надією, надією, надією.
А однак були між собою такі подібні,
Що ліниві дракони, котрі тяглися повітрям,
Мусили вважати нас братами і сестрами,
Що граються погідно в сонячному саду,
Лише ми про те не знали,
Замкнені кожен у своїй шкірі, роз’єднані,
І не в саду, на гіркій землі.
А однак були між собою такі подібні,
Хоча кожне стебло трави мало свою долю,
Кожен горобець на подвір’ї, кожна польова миша.
І немовля, котре назвуть може Яном, може Терезою,
Народилося на довге щастя, або на ганьбу і страждання
Лише єдиний раз, аж до кінця світу.
Тем не менее, они были между собой тому подобно,
Со всем нашим пенисом и вагинальным.
С сердцем, который быстро избил в страховании и блаженстве,
И надеюсь, надеюсь, надеюсь.
Тем не менее, они были между собой тому подобно,
Что ленивые драконы растянулись воздухом,
Пришлось посчитать братья и сестры США,
Которые играют в солнечный сад,
Только мы не знали,
Закрыто каждый в своей коже, отключена,
И не в саду, на горькой земле.
Тем не менее, они были между собой тому подобно,
Пока каждая травяная стебель имела свою судьбу,
Каждый воробей во дворе, каждая поле мыши.
И ребенок, который может быть ян, может терезис,
Родился для длительного счастья или стыда и страдания
Только один раз, до конца света.
