Здіймає пил могутня сила,
без цілі прямує вперед.
Невтомно і сліпо.
Куди несешся так стрімголов?
За весь цей шлях я й половини не згадаю.
Так швидко, що в очах пливе.
І я не бачу що повз мене пролітає.
Збагнути часу не було всього, що зачепило.
Скажи на мені начистоту.
Куди прямуєш? Що хочеш донести.
Нас з тобою не чекають там, не заготовлено, повір.
Цінності для мене не має усе те, що позаду залишив.
Це жертви до ніг минулих днів, це жертви, до яких я звик.
Вставай! Нас вже наздоганяють, я чую запах хижаків.
Під ногами загнаних у кут здригається тверда, жене вперед їх відчай.
Їм будь хто зійде на поталу втопити у своїй вині. Щоб хоч трохи легше стало.
Щоб забутися на мить, як залежність б’є по крилах.
Вперед! Щоб хоч трохи легше стало.
Від невиправданих мук. Мрій розбитих вщент об скелі.
Вперед!
Але життя скінчиться в дорозі, чим відрізняюся від них.
В твоїх словах примарні нагороди , як мені їх досягти?
Тепер я бачу куди прямуєш ти! Як же помиляються усі.
Для тебе справжньою насолодою були, ті півстоліття, що пішли в нікуди.
Ти вміло продаєш пусті надії
За обрій тягнеться жива стіна.
І всі чекають почути чого варте їх життя.
Я був серед них, тепер стою тут сам, чекаю,
Коли охопить відчай.
Я бачив все, готовий розчинитись.
Поднимает пыль могучая сила,
без цели направляется вперед.
Неутомимо и слепо.
Куда несешься так сломя голову?
За все это путь я и половины не вспомню.
Так быстро, что в глазах плывет.
И я не вижу что мимо меня пролетает.
Понять времени не было всего задело.
Скажи на мне начистоту.
Куда идешь? Что хочешь донести.
Нас с тобой не ждут там, не заготовлено, поверь.
Ценности для меня не имеет все то, что позади оставил.
Это жертвы к ногам минувших дней, это жертвы, к которым я привык.
Вставай! Нас уже догоняют, я слышу запах хищников.
Под ногами загнанных в угол вздрагивает твердая, гонит вперед их отчаяние.
Им кто-либо сойдет на растерзание утопить в своей вине. Чтобы хоть немного легче стало.
Чтобы забыться на мгновение, как зависимость сказывается на крыльях.
Вперед! Чтобы хоть немного легче стало.
От неоправданных мучений. Мечтаний разбитых вдребезги о скалы.
Вперед!
Но жизнь кончится в дороге, чем отличаюсь от них.
В твоих словах призрачные награды, как мне их достичь?
Теперь я вижу куда идешь ты! Как же ошибаются все.
Для тебя настоящим наслаждением были, те полвека, что ушли в никуда.
Ты умело продаешь пустые надежды
За горизонт тянется живая стена.
И все ждут услышать чего стоит их жизни.
Я был среди них, теперь стою здесь один, жду,
Когда охватит отчаяние.
Я видел все, готов раствориться.
