Текст песни ЗНО - Маруся Чурай Засвіт встали козаченьки

Засвіт встали козаченьки,
В похід з полуночі,
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися!
Та за свого миленького
Богу помолися!

Стоїть місяць над горою,
А сонця немає.
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає.
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає.

Іди, іди, мій синочку,
Та не забаряйся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!
За чотири неділеньки
Додому вертайся!
.........................ORIGINAL
Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися

Та за свого миленького

Богу помолися.

Стоїть місяць над горою.

Та сонця немає,

Мати сина в доріженьку

Слізно проводжає.

— Прощай, милий мій синочку,

Та не забувайся,

Чрез чотири неділеньки

Додому вертайся!

— Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький

В воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,

У яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку

Як рідну дитину.

Прийми ж її, матусенько,

Бо все в Божій волі.

Бо хто знає, чи жив вернусь.

Чи ляжу у полі!

— Яка ж би то, мій синочку,

Година настала.

Щоб чужая дитиночка

За рідную стала?

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі...
..................................................................
У пісні розповідається, як козаченьки, що «засвіт встали», вирушають у похід. Козак заспокоює свою кохану Марусю та просить її помолитись Богу за нього. Проводжає мати свого сина в далеку дорогу й просить його «через чотири недільки» додому вертатись. Молодий козак не вірить, що швидко повернеться з походу, бо «кінь вороненький в воротях спіткнувся». Син не знає, чи вернеться живим, чи ляже в полі, а тому просить матір прийняти його кохану Марусеньку «як рідну дитину». Мати бідкається, що ж то за час настав, «щоб чужая дитиночка За рідную стала».
Тема: зображення походу козаків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.
Ідея: звернення сина до матері, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.
Жанр: літературна козацька пісня.
Художні особливості твору
Епітети: «ясні очі», «мати… слізко проводжає», «кінь вороненький».
Повторення: перший і останній куплети.
Метафори: «Стоїть місяць», «кінь спіткнувся», «година настала».
Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку».
Риторичні оклики: «Через чотири недільки Додому вертайся!». «Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу в полі!».
Риторичне запитання: «Щоб чужая дитиночка За рідную стала?».
Музичну тему пісні «Засвіт встали козаченьки» визначний український композитор Микола Лисенко взяв за основу увертюри до опери «Тарас Бульба».
Пісня «Засвіт встали козаченьки» побудована у формі діалогу між матір’ю і козаком, який вирушає в дорогу захищати рідний край. Він вимушений покинути рідну матір і кохану дівчину, тож просить свою неньку прихистити в себе дівчину Марусю, як свою дитину, якщо не повернеться з бою. Підсилюють ліризм пісні зменшувально-пестливі суфікси, звертання й постійні епітети.

Мир встали казаки,
В поход с полуночи,
выплакала Марусенька
Свои ясные глаза.
выплакала Марусенька
Свои ясные глаза.

Не плачь, не плачь, Марусенько,
Не плачь, не горюй,
И своего миленького
Богу помолись!
И своего миленького
Богу помолись!

Стоит месяц над горой,
А солнца нет.
Мать сына в дорожку
Слезно провожает.
Мать сына в дорожку
Слезно провожает.

Иди, иди, мой сыночек,
Но не забаряйся,
За четыре воскресеньице
Домой возвращайся!
За четыре воскресеньице
Домой возвращайся!
......................... ORIGINAL
Мир встали казаки

В поход с полуночи,

заплакала Марусенька

Свои ясные глаза.

Не плачь, не плачь, Марусенько,

Не плачь, не горюй

И своего миленького

Богу помолись.

Стоит месяц над горой.

И солнца не видно,

Мать сына в дорожку

Слезно провожает.

- Прощай, милый мой сыночек,

Но не забывайся,

Чрез четыре воскресеньице

Домой возвращайся!

- Ой советов бы я, матусенько,

Скорее вернуться,

Но что-то конь мой вороненький

В воротах споткнулся.

Ой Бог знает, когда вернусь,

В час.

Прими мою Марусеньку

Как родного ребенка.

Прими ее, матусенько,

Потому что все в Божьей воле.

Кто знает, жил вернусь.

Или лягу в поле!

- Какая же бы то, мой сыночек,

Час настал.

Чтобы чужая дитиночка

По родную стала?

Мир встали казаки

В поход с полуночи,

заплакала Марусенька

Свои ясные глаза ...
.................................................. ................
В песне рассказывается, как казаки, что «за мир встали», отправляются в поход. Казак успокаивает свою любимую Марусю и просит ее помолиться Богу за него. Провожает мать своего сына в дальнюю дорогу и просит его «через четыре недельку» домой возвращаться. Молодой казак не верит, что быстро вернется из похода, потому что «конь вороненький в воротах споткнулся». Сын не знает, вернется живым, ляжет в поле, а потому просит мать принять его любимую Марусеньку «как родного ребенка». Мать жалуется, что же это за время настало, «чтобы чужая дитиночка По родную стала».
Тема: изображение похода казаков, развод парня с матушкой и любимой.
Идея: обращение сына к матери, чтобы она приняла его любимую как своего ребенка.
Жанр: литературная казацкая песня.
Художественные особенности произведения
Эпитеты: «ясные глаза», «мать ... слезки провожает», «конь вороненький».
Повторение: первый и последний куплеты.
Метафоры: «Стоит месяц», «конь споткнулся», «час настал».
Обращение: «Прощай, милый мой сыночек», «Ой советов бы я, матусенько», «Какая же бы то, мой сыночек».
Риторические восклицания: «Через четыре Недилько Домой возвращайся!». «Ибо кто знает, жил вернусь, ли лягу в поле!».
Риторический вопрос: «Чтобы чужая дитиночка По родную стала?».
Музыкальную тему песни «За мир встали казаки» выдающийся украинский композитор Николай Лысенко взял за основу увертюры к опере «Тарас Бульба».
Песня «За мир встали казаки» построена в форме диалога между матерью и казаком, который отправляется в путь защищать родной край. Он вынужден покинуть родную мать и любимую девушку, и просит свою мать приютить у себя девушку Марусю, как своего ребенка, если не вернется из боя. Усиливают лиризм песни уменьшительно-ласкательные суффиксы, обращения и постоянные эпитеты.