Стоять заплакані сади,
Скидають листя на руїни,
Він залишився молодим,
Солдат із мирної країни.
Застиглим поглядом крізь сад
Мов білий птах до неба лине.
Душею світлою солдат
Такої мирної країни.
Приспів:
Неначе чорна квітка польова,
Обпалена жорстокими руками
Звикає жити молода вдова.
Самотня жінка і самотня мама.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і створена любити.
Напевно збожеволів білий світ
Якого розквітають чорні квіти.
І знов прокинеться синок,
І знов попросить расказати,
Що тато там серед зірок,
Що білим ангелом став тато.
І знов чекатиме на грім,
Щоб у травневий день почути
Як в піднебесся вогняні
Гремлять по татові салюти.
Приспів:
Неначе чорна квітка польова,
Обпалена жорстокими руками
Звикає жити молода вдова.
Самотня жінка і самотня мама.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і створена любити.
Напевно збожеволів білий світ
Якого розквітають чорні квіти.
Нехай вже постріли заснуть,
І стане тиша над полями
Бо чорні квіти там цвітуть,
Де поливаються сльозами.
Щоб наречені юних літ,
Всміхались створені любити.
Хай на колінах білий світ
Прощення молить в чорних квітів.
Приспів:
Неначе чорна квітка польова,
Обпалена жорстокими руками
Звикає жити молода вдова.
Самотня жінка і самотня мама.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і створена любити.
Напевно збожеволів білий світ
Якого розквітають чорні квіти.
Стоят заплаканные сады,
Сбрасывают листья в руины,
Он остался молодым,
Солдат из мирной страны.
Застывшим взглядом сквозь сад
Как белая птица в небо летит.
Душой светлой солдат
Такой мирной страны.
припев:
Как будто черная цветок полевой,
Обожженная жестокими руками
Привыкает жить молодая вдова.
Одинокая женщина и одинокая мама.
Вчерашняя невеста юных лет,
Улыбающаяся и создана любить.
Наверное сошел с ума белый свет
Которого расцветают черные цветы.
И снова проснется сынок,
И снова попросит расказаты,
Что папа там среди звезд,
Что белым ангелом стал папа.
И снова ждать гром,
Чтобы в майский день услышать
Как в небо огненные
Грэмли по папе салюты.
припев:
Как будто черная цветок полевой,
Обожженная жестокими руками
Привыкает жить молодая вдова.
Одинокая женщина и одинокая мама.
Вчерашняя невеста юных лет,
Улыбающаяся и создана любить.
Наверное сошел с ума белый свет
Которого расцветают черные цветы.
Пусть уже выстрелы заснуть,
И станет тишина над полями
Потому черные цветы там цветут,
Где поливают слезами.
Чтобы невесты юных лет,
Улыбались созданы любить.
Пусть на коленях белый свет
Прощение молит в черных цветов.
припев:
Как будто черная цветок полевой,
Обожженная жестокими руками
Привыкает жить молодая вдова.
Одинокая женщина и одинокая мама.
Вчерашняя невеста юных лет,
Улыбающаяся и создана любить.
Наверное сошел с ума белый свет
Которого расцветают черные цветы.
