Холодно сьогодні прокидатись
Стріл образ забили моє серце
Холодно наразі існувати
Холодно
Ми тепер неначе у полоні
Своїх думок, що пожирають розум
І час біжить, but не лікує зовсім
Де межа?
І ти згадаєш як після страшної зливи
Що омиває весь бруд приходить спокій
Як повітря потрібний, але такий раптовий
Втримай же його
Хвилини, миті колишнього буття
Зараз на повторі, пливуть як течія
У вирій глибокий нездійснених надій
А ілюзії розвіялись як дим
І вже немає сил
Вбив усе живе в мені лютневий страшний ранок
І тому на роздоріжжі розбитих цілей і людських життів
Я навчуся заново любити й цінувати мить
І ти згадаєш як після страшної зливи
Що омиває весь бруд приходить спокій
Як повітря потрібний, але такий раптовий
Втримай же його
Сегодня холодно просыпаться
Стрелка изображение забило мое сердце
Сейчас холодно существовать
Холодно
Мы сейчас, как будто в плену
Их мысли, которые пожирают разум
И время проходит, но вообще не относится
Где граница?
И вы помните, как после ужасного дождя
Это моет вся грязь, приходит мир
Поскольку воздух необходим, но так внезапно
Держите это
Минуты, моменты бывшего
Теперь при повторении плавает, как ток
В реке глубокие невыполненные надежды
И иллюзии рассеяны как дым
И больше не власть
Убил все, что живет во мне, февральское время утро
И поэтому на перекрестке сломанных целей и человеческой жизни
Я научусь любить и ценить момент
И вы помните, как после ужасного дождя
Это моет вся грязь, приходит мир
Поскольку воздух необходим, но так внезапно
Держите это
