Ковтаючи спокій полону загорнутих мороком ніг
О дві години, лише в дві години над сконом заблудлого світу.
Содом... Гоморра...
Гори... Топись...
Згасле людство - лиш вежа з очима.
Сьогодні зхолоне, камінням застигне.
Згасле людство у хмарах далеких
Повільно в пісок загорне своє сім'я.
У гойдалці синього сонця відлунням зажевріє крик
Лише на мить... І звіряницею впаде до згинувшого скиту.
Глотать спокойствие неворота, завернутого в темноту ног
Через два часа, всего на два часа над дном потерянного мира.
Содом ... Гоморра ...
Горы ... Topheat ...
Угасное человечество - это всего лишь башня с глазами.
Сегодня день, камни заморожат.
Потушено человечество в облаках далеких
Медленно в песке завершает свою семью.
В качели синего солнца повторяет крик
Только на мгновение ... и зверь упадет в изгибающий монастырь.
