Залишу, напевно, минуле без жалю.
Крок собі на зустріч я зроблю.
Спитаю, у тиші: "Як бути? Що далі?
Де той, що люблю?"
На межі надії, я чекати буду,
Сновидіння оживуть.
Приспів:
Зупиню мить мінливу,
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
Сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь, що люблю.
Видіння розтане, як потяг в туманах,
Мить на деньці серця збережу.
Спитаю у тиші: "Кохання - омана?
Чом за ним тужу?"
І крізь сон неначе, знову я побачу
Все, що сталось на яву.
Приспів.
Оставлю , наверное , прошлое без сожаления.
Шаг себе на встречу я сделаю.
Спрошу , в тишине : "Как быть ? Что дальше?
Где то , что люблю ? "
На грани надежды , я ждать буду ,
Сновидения оживут .
припев:
Остановлю переменное мгновение ,
Сердцу дам горячих слёз
И туман нам как постель простелю .
Без огня ночь согрею ,
Сумм как пепел развею
И себе я признаюсь, что люблю.
Видение растает , как поезд в туманах ,
Мгновение на деньци сердца сохраню .
Спрошу в тишине: "Любовь - обман ?
Почему за ним тоскую ? "
И сквозь сон будто , снова я увижу
Все , что произошло наяву .
Припев.
