Соколята
Крутилось піря на вітру
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов
Покинула.
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей
І вся моя любов на них
Рікою хлинула.
Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати,
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим.
Я спав роками у вогні,
Біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі,
В сльозах журилася.
А я синочків обіймав,
І сам у себе запитав,
О де ж ти наша доле
Забарилася!
Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати,
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим
The falcon
The feathers were spinning in the wind
And I remembered the bad weather,
In which I love
She left.
They took the sting out of his chest
The eyes of my two children
And all my love for them
The river gushed.
Grow in the nest of falcons,
Oh God, you forgive me for everything!
Oh, how I don't want to let them go,
In the space of youthful purpose.
In my years such great power,
But fate is not delayed by anything -
My sons, take my sails,
And don't forget your father in the meantime.
I slept for years on fire,
Trouble fell on me,
And only the mother in the village,
I was sad in tears.
And I hugged my sons,
And he asked himself,
Oh, where are you our destiny
It's late!
Grow in the nest of falcons,
Oh God, you forgive me for everything!
Oh, how I don't want to let them go,
In the space of youthful purpose.
In my years such great power,
But fate is not delayed by anything -
My sons, take my sails,
And don't forget your father in the meantime
