«Лісова пісня»
Монолог Мавки
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю!
"Forest Song"
Monologue of Mavka
Oh, don't worry about the body!
It lit up with clear fire,
pure, burning, like good wine,
free sparks flew up.
Light, loose ash
will lie down, returning to his native land,
together with water there will grow willow, -
will be the beginning then my end.
People will come,
poor and rich, happy and sad,
joy and sorrow will bring me,
my soul shall speak unto them.
I call them
the rustle of a quiet willow branch,
the voice of a gentle flute,
vague dews from my greetings.
I sing to them then
everything you ever sang for me
even as in the spring he won here,
dreams gathering in the grove…
Play, darling, please!
