Текст песни Олександр Ігнатуша - Крила

Через ліс-переліс,

через море навкіс

Новий рік для людей подарунки ніс:
Кому — шапку смушеву,

кому — люльку дешеву,

Кому — модерні кастети,

кому — фотонні ракети,

Кому солі до бараболі,

кому три снопу вітру в полі,

Кому пушок на рило,

а дядькові Кирилові — крила.

Був день як день, і раптом — непорядок,
Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтіли радо,
На сонці закипіли сині крила.
Голодні небом, випростались туго,
Ковтали з неба синє мерехтіння,
А в дядька в серці туга,
А в дядька в серці тіні.

(Кому — долю багряну,

кому — сонце з туману,

Кому — перса дівочі,

кому — смерть серед ночі,

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові, прости господі,— крила).

Жінка голосила: "Люди, як люди.
Їм доля маслом губи змастила.
Кому — валянки,

кому — мед од простуди,

Кому — жом у господу,

а цьому гаспиду,
прости господи, — крила?!"

Так Кирило до тями брів,
І, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
І крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичі,
Насміхалися зорі з Кирила,
І пробивши сорочку вночі,
Знов кипіли пружинисті крила.
Та Кирило з сокирою жив,
На крилах навіть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А ті крила розкрали поети,
Щоб їх муза була небезкрила,
На ті крила молились естети,
І снилося небо порубаним крилам.

(Кому — нові ворота,

кому — ширшого рота,

Кому сонце в кишеню,

кому — дулю дешеву.

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові — не пощастить же
отак чоловікові! — крила).

Through the forest-forest,

across the sea obliquely

New Year gifts for people nose:
To whom - a smoothie hat,

to whom - a cradle cheap,

Who - modern fists,

to whom - photon rockets,

Whose salt to the drum,

to whom are three beams of wind in the field,

To whom the fluff on the snout,

and to Uncle Kirill - wings.

There was a day like a day, and suddenly - a mess,
The jacket was sewn from under the shoulder blades like a knife.
After piercing the cotton wool, they roared happily,
Blue wings boiled in the sun.
Hungry for heaven, straightened up,
Swallowed blue flicker from the sky,
And my uncle has a longing in his heart,
And my uncle has a shadow in his heart.

(To whom is the fate of the crimson,

to whom is the sun from the mist,

To whom are Persian girls,

to whom - death in the middle of the night,

That fate beat you,

And to Kirill, God forbid, - wings).

The woman exclaimed, "People are like people.
Their fate lubricated their lips with oil.
To whom - felt boots,

to whom - honey from a cold,

To whom is the pulp of the Lord,

and this gaspid,
God forbid, wings ?! "

So Cyril to the eyebrows,
And to have some freedom,
Having flattered an ax with a bar,
And he wrapped his wings around the log.
And when the owls choked,
The stars of Cyril laughed,
And piercing his shirt at night,
The spring wings boiled again.
But Cyril lived with an ax,
He even made a living on the wings -
I sewed the wings of the house,
He was surrounded by wings.
And those wings were stolen by poets,
That their muse was not open,
Aesthetes prayed on those wings,
And the sky dreamed of chopped wings.

(To whom - the new gate,

to whom - a wider mouth,

Who has the sun in their pocket,

to whom - a fig is cheap.

That fate beat you,

And Kirill will not be lucky
so man! - wings).