Ранковий пейзаж буденності світу –
Люди спішать все швидше швидше.
В погонях весь час – життя пробігає,
А ти в суєті за ним не встигаєш.
Ти в суєті себе загубив,
Серед маси людей та машин.
Вони заганяють тебе у куток –
Непомітно ставлять на тобі штрих-код.
Вважаєш, існує незалежності стан?
Напевно здивую – це самообман!
Свободу дарують нам лише почуття.
Сонце ранкове, рани нічні -
Рози, баяни, кров на стіні
Для тебе мені тут мало землі.
Друг друга вбиває за дурні папірці,
Друг друга вбивають за ідеї тупі.
Надіюсь, що не будеш ти таким,
Надія вмирає – я знову один!!!
Приспів:
Місто! Вбиває тебе!
Тісно! Не бачиш себе!
Люди спішать сюди!
Люди біжать в нікуди!
За мить до кінця - на долоні…
За мить до життя – ти знову у полоні…
За мить до кінця - на долоні…
За мить до життя – ти знову у полоні…
Ще один крок до безглуздої вічності.
Ще одна мить – відчуття трагічності.
Кроком за крок наближається кінець
І вперше в житті ти не йдеш навпростець!
Погляд твій поринає в минуле:
Світ навколо став значно похмурим.
Світ змінився, і ти не помітив, –
Кінець завіс – і гасне світло!
Приспів:
Місто! Вбиває тебе!
Тісно! Не бачиш себе!
Люди спішать сюди!
Люди біжать в нікуди!
Утренний пейзаж повседневной жизни мира -
Люди бросаются быстрее быстрее.
В преследователях все время - жизнь работает,
И у вас нет времени в суеты.
Ты в суматох тебя потерял,
Среди масс людей и автомобилей.
Они ведут вас в угол -
Они незаметно надевают на вас штрих -код.
Как вы думаете, существует состояние независимости?
Я, наверное, удивляю - это самоопределение!
Свобода дает нам только чувства.
Солнечное утро, ночные раны -
Роза, аккордеон, кровь на стене
Здесь мало земли для вас.
Друг друга убивает за глупые кусочки бумаги,
Друг других убивает за идеи тупого.
Надеюсь, у тебя не будет такого,
Надеюсь, умирает - я снова один !!!
Припев:
Город! Убивает тебя!
Пристально! Не вижу себя!
Люди бросаются сюда!
Люди сталкиваются с нигде!
Мгновение до конца - на ладони ...
Мгновение до жизни - вы в плену ...
Мгновение до конца - на ладони ...
Мгновение до жизни - вы в плену ...
Еще один шаг к бессмысленной вечности.
Еще один момент - это чувство трагедии.
Шаг за шагом приближается
И впервые в своей жизни вы не идете напрямую!
Ваш взгляд погружен в прошлом:
Мир вокруг стал намного мрачным.
Мир изменился, и вы не заметили, -
Конец занавеса - и свет уходит!
Припев:
Город! Убивает тебя!
Пристально! Не вижу себя!
Люди бросаются сюда!
Люди сталкиваются с нигде!
