Ржавая осень
Торкаються думок його уста,
І пише знов вона йому листа,
Нового, але із ароматом осені,
Пригадує як бігали з ним босими
Стежками мрій…
Безмежних і безкраїх, мов без дна…
Разом п’яніли без вина…
І жили дотиками рук, і світлом,
Й кохали сонце, далеко вже не літнє,
Без слів вдихали радощі й печалі,
Єдиний крок зірвав всі орбіта лі…
Вона полинула в зимове небуття,
А він….він дарував своє життя…
Ржавая осень вместо зелёного лета
Добавляет грусть,- невольно в эти куплеты
где эти двое словно дети, наивно верят:
что их любовь не потерпит потери...
Летели недели, буд-то бы по кругу
Сердца опустели, оставив осеннюю вьюгу
Где друг другу ветром, печальный ответ:
-Любви больше нету...
-ёё больше нет...
Rusty autumn
Touching the thoughts of his mouth,
And she wrote him a letter again,
New, but with the aroma of autumn,
He remembers running barefoot with him
Dream trails…
Boundless and boundless, like bottomless…
Drunk together without wine…
And lived by the touch of hands and light,
And they loved the sun, far from summer,
Without words breathed joy and sorrow,
The only step to break all the orbit of li…
She vanished into winter oblivion,
And he… .he gave his life…
Rusty autumn instead of green summer
Adds sadness - involuntarily to these verses
where these two are like children, naively believing:
that their love will not suffer loss ...
Weeks flew, as if in a circle
Hearts emptied, leaving an autumn blizzard
Where each other wind, a sad answer:
-No love anymore ...
-It's gone ...
