Мов тіні,лягають слова в білий аркуш,
прості та банальні.Всього лиш слова...
Та скільки в них сили,- даруючи згадку,
так глибоко в душу рядком заляга.
І скільки б подій нам життя дарувало,
немов в чистім морі вітри кораблю.
Слова в моїм серці навік карбували
всі миті щасливі,й хвилини жалю.
Гортаючи аркуш тихенько заплачу,
і пам"ять зрадлива умить оживе. Життя...Те,немов на долоні,побачу,
як до заходу свого повільно дійде...
Языки тени, лежат слова в белом листе,
Просто и банальный. Только пусть слова ...
Но сколько сил в них - отдавая упоминание,
Так глубоко в душе со струной.
И сколько у нас отжигает нам,
Как будто в чистом море, автомобили корабля.
Слова в моих сердцах продолжаются заворачиваться
Все моменты счастливы, минуты сожаления.
Переворачивая лист тихо платить,
И память о предании будет смеяться. Жизнь ... Это как на ладони, вижу,
Что касается его запада медленно добраться ...
