Старенька мати доньку виглядала,
ховаючись від сонця у тіньку.
Немовби-вчора,ніжно колихала,
та заплітала в перший раз косу.
Ох,скільки сліз вона в роках згубила,
а скільки мрій,в недоспаних ночах.
Все,що могла,здавалося-б,вона зробила,
аж до мозолів...на поношених руках.
І перший крок - все перед очима,
- маленькі ніжки мило дріботять.
Малює пам"ять радісні картини,
й в очах старечих сльози забринять.
Осіннє сонце поцілує їй волосся.
Старенька мати...доньку вигляда.
- "Ось вона іде?! Та ні,здалося..."
Й повільно до хатини побрела... 16.05.14
Старушка дочь выглядела,
прячась от солнца в тиньку.
Бы-вчера, нежно качала,
и заплетала в первый раз косу.
Ох, сколько слез она в годах потеряла,
а сколько мечтаний, в бессонных ночах.
Все, что могла, казалось-бы, она сделала,
до мозолей ... на поношенных руках.
И первый шаг - все перед глазами,
- маленькие ножки мыло семенят.
Рисует пам "ять радостные картины,
и в глазах старческих слезы зазвучат.
Осеннее солнце поцелует ей волосы.
Старушка ... дочь выглядит.
- "Вот она идет ?! Да нет, показалось ..."
И медленно к хижине побрела ... 16.05.14
