Хто б сказав?
Чи хоча би підсказав?
Як прожить,мені без тебе хвилину?
Я як птах!
Дикий та самотній птах!
Якого ти закрила у своїй клітці!
Відпусти,я благаю відпусти!
Іще хоча би мить,
і мені стане досить!
Поясніть?
Чи хоча би натякніть?
Чому?Твоя врода,настільки
найвродливіша!
Як же так?
Я роблю усе не так!
Я давно вже і не твій!
А ти мене не відпускаєш!
Отпусти меня родная!
Мое сознание и я остаются,
навсегда с тобою!
Они там,где мы были с тобою счастливы!
И ты знаешь?
Моментами я вспоминаю,
когда мы ходили с тобою по парку,
светили ночные огни.
Но еще красивей была твоя улыбка,
отражаясь на этих лучах.
Who would have thought?
Or at least suggested?
How will he live without me for a minute?
I'm like a bird!
Wild and lonely bird!
Which you locked in your cage!
Let go, I beg you to let go!
At least another moment,
and I will have enough!
Explain?
Or at least hint?
Why? Your beauty, so much
the most beautiful!
How so?
I'm doing everything wrong!
I haven't been yours for a long time!
And you don't let me go!
Let me go, my dear!
My consciousness and I remain,
forever with you!
They are where we were happy with you!
And you know?
At times I remember
when we walked in the park with you,
the night lights shone.
But your smile was even more beautiful,
reflecting on these rays.
