Дістали слова про майбутню любов,
Про щастя і радість в наступному житті.
Я бачу обличчя минулого знову,
Навчившись руйнувати безтурботність в собі.
Я хвора, ми хворі, всі безнадійно хворі,
У дзеркалі бачу свій біль.
Хочу знати, куди відлітають
Промайнувших спогадів тінь.
Небо тягне в глибини свої,
Я хочу побачити це мутне дно.
Гвалтую, вбиваю терпимість в собі,
Чи схоче такою прийняти воно.
Я хвора, ми хворі, всі безнадійно хворі,
У дзеркалі бачу свій біль.
Хочу знати, куди відлітають
Промайнувших спогадів тінь.
Упавши на небо я бачу безкрилих таких як і я.
В очах відзеркалюють сотні тисячі днів.
Також є хворі і також всі покірно мовчать.
Страх – наша хвороба вже сотні тисячі днів.
Получил слова о будущей любви,
О счастье и радости в следующей жизни.
Я снова вижу лицо прошлого,
Научившись разрушать небрежность.
Я болен, мы больны, все безнадежно больны,
Я вижу свою боль в зеркале.
Я хочу знать, где улететь
Тени тени.
Небо тянется в глубине,
Я хочу увидеть это мутное дно.
Изнасилование, убивая терпимость в себе,
Хочет ли он принять это.
Я болен, мы больны, все безнадежно больны,
Я вижу свою боль в зеркале.
Я хочу знать, где улететь
Тени тени.
Падение в небо, я вижу, как я не крыл, такой как я.
Сотни тысяч дней отражаются в глазах.
Есть также пациенты, а также смиренно молчали.
Страх - это наша болезнь на сотни тысяч дней.
