Дощ між нами зависає; у душі твоїй стіна.
Літаки у небі знають, скільки коштує життя.
Може, я і не літаю, та у щастя є ціна.
Ти, мабуть, не пам'ятаєш, в чому суть серцебиття.
Сонце ллється крізь долоні,
Море омива пісок,
Але де у тому морі
Я знайду свій острівок?
Парасолька - то лиш захист,
Нам від неба не сховатись.
І втекти немає сенсу, -
Замкнуті усюди дверці.
Ти наповни серце змістом
І знайдеш у ньому місце.
І тоді, на зло образам,
Ми з тобою будем разом.
Вітер в серце завиває та кругом одна стіна.
Ти, напевно, вже пізнала суть того серцебиття.
Може, я звичайний хлопець, - ти не намальована!
І вночі далеко в полі я спалю ті почуття.
Місяць ллється крізь долоні,
Вуста солоні, мов вода.
Я за ночі ті безсонні
Все віддав би, і життя!
Дождь между нами висит; В твоей душе ваша стена.
Самолеты в небе знают, сколько стоят жизни.
Может быть, я не летаю, но счастье - это цена.
Вы, вероятно, не помните, что суть сердцебиения.
Солнце наливает ладони твоей стороны,
Море мытье песка,
Но где в этом море
Я найду свой остров?
Зонт - просто защита,
Мы не прячаемся от небес.
И сбежать не имеет смысла, -
Дверь закрыта везде.
Вы заполняете сердце содержанием
И вы найдете в нем место.
А потом, на злых изображениях,
Мы будем с вами вместе.
Ветер в сердце воет и по кругу одна стена.
Вы, вероятно, уже знали сущность этого сердцебиения.
Может быть, я обычный парень - ты не рисуешь!
И ночью я буду сжечь эти чувства в поле.
Луна наливает ладони руки,
Губы соленые, как вода.
Я в ночах эти бессонные
Я бы сделал все, а жизнь!
