Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає,—
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
Сонце гріє, вітер віє
Червону калину
Згадай лихо, та й байдуже...
Минулось... пропало...
Згадай добре,— серце в'яне:
Чому не осталось?
Отож гляну та згадаю:
Було, як смеркає,
Защебече на калині —
Ніхто не минає.
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає,—
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
Сонце гріє, вітер віє
Червону калину
Де ватагу пройдисвіта
Водив за собою,—
Все осталось, все сумує,
Як руїни Трої.
Все сумує,— тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.
The sun is warming, the wind is blowing
From field to valley,
Willow wilts above the water
Red viburnum;
The viburnum is lonely
The nest is rocking, -
And where is the maid of nightingale?
Don't ask, don't know.
The sun is warming, the wind is blowing
Red viburnum
Remember the evil, and indifferent ...
It's gone ... gone ...
Remember well - the fading heart:
Why not?
So I will look and remember:
It was like a gloom
Viburnum on the viburnum -
Nobody expires.
The sun is warming, the wind is blowing
From field to valley,
Willow wilts above the water
Red viburnum;
The viburnum is lonely
The nest is rocking, -
And where is the maid of nightingale?
Don't ask, don't know.
The sun is warming, the wind is blowing
Red viburnum
Where the scales go
I drove behind, -
Everything else, everything is sad,
Like the ruins of Troy.
All is sad - only glory
The sun was shining.
Kobzar will not die, for forever
He was greeted.
