Стугонять Литаври Неба в просторах правічних -
Загорився бій!
Зорі-іскри скачуть з-під шабель космічних
В темряві нічній.
Спить Земля, не чує, і не бачить,
Як під ту грозу
Невмируща Мати понад нею плаче
І роня сльозу.
Вершники зійшлися у жахнім двобої.
Хто здола кого?
Чорний Білого розітне шаблею страшною?
Білий Чорного?
Коні гримають копитами об Твердь Празоряну -
Горобина ніч!
Сто віків чекає герцю світ разорений -
Невблаганна січ!
Люди, люди! Діти віковічні!
Під солодкі сни
Нові зерна крові Вершники Космічні
Сіють на лани.
Хай поможе Мати - праведна і строга -
Щоб зернята ті
Сіялись із серця Лицаря Ясного -
Чисті і святі!
Хай із зерен дивних та народить Нива
Парості вогнів -
Для Нового Неба, для дітей щасливих,
Для грядущих днів!..
вірші: Олесь Бердник
Стугонять Литаври Неба в просторах извечных -
Загорився бой!
Заре-искры скачут из-под сабель космических
В темноте ночной.
Спит Земля, не слышит и не видит,
Как под ту грозу
Бессмертная Мать над ней плачет
И Роня слезу.
Всадники сошлись в ужасных поединке.
Кто снизу кого?
Черный Белого рассечет саблей страшной?
Белый Черного?
Кони орут копытами о Твердь Празоряну -
Рябина ночь!
Сто веков ждет поединка мир разорений -
Неумолимая Сечь!
Люди, люди! Дети вековые!
Под сладкие сны
Новые зерна крови Всадники Космические
Сеют на поля.
Пусть поможет Мать - праведная и строгая -
Чтобы зернышки те
Сеялись из сердца Рыцаря Ясного -
Чистые и святые!
Пусть из зерен странных и родит Нива
Ветви огней -
Для Нового Неба, для детей счастливых,
Для грядущих дней! ..
стихи: Олесь Бердник
