Ти на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках.
В когось надія, а в кого страх.
Гілля калин, похилилося.
Мама, кому ж ми молилося?
Скільки іще забере вона.
Твоїх дітей, не твоя війна?
Стали батьками, доньки, сини.
Все кольорові, бачили сни.
І цілували, руки брехні,
За тихі ночі віддали дні.
Гілля калин, похилилося.
Мама, кому ж ми молилося?
Скільки іще забере вона.
Твоїх дітей, не твоя війна?
Так було добре, там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було, в тому мети.
Я так не можу, а як зможеш ти?
Гілля калин, похилилося.
Мама, не тим ми молилося?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Гілля калин, похилилося.
Мама, кому ж ми молилося?
Скільки іще забере вона.
Твоїх дітей, не твоя війна?
Скільки іще забере вона?
Твоїх дітей...
Ты на рассвете, солнце и дым.
Мало кто знает, что же будет с ним.
Что будет завтра в юных умах.
У кого-то надежда, а у кого страх.
Ветви калин, поникло.
Мама, кому мы молились?
Сколько еще займет она.
Твоих детей, не твоя война?
Стали родителями, дочери, сына.
Все цветные, видели сны.
И целовали, руки лжи,
По тихие ночи отдали дня.
Ветви калин, поникло.
Мама, кому мы молились?
Сколько еще займет она.
Твоих детей, не твоя война?
Так хорошо, там и прежде.
Там, где без пота и там где без слез.
Только не было, в том цели.
Я так не могу, а как сможешь ты?
Ветви калин, поникло.
Мама, не тем мы молились?
Сколько еще возьмет ничего
Твоих детей, не твоя война?
Ветви калин, поникло.
Мама, кому мы молились?
Сколько еще займет она.
Твоих детей, не твоя война?
Сколько еще займет она?
Твоих детей ...
