1-ший куплет
лірика душі чи то чергові соплі
Прошу пробачити мені
Не охолону доти-
Допоки очі увісні мене ще будять рано
Допоки ти у голові- скулить душевна рана
І це не я пишу вірші -вони летять із серця
Любов, що вбила на весні,
Я повторив би все ,
І не шукав я протиріч,
Вони самі настали ,коли
Два серця -я і ти- так сильно покохали
Думав що пройде
Та де там, не проходить
Не зміг забуть тебе
Знов спогад в смуток вводить
І це ж не переший раз
Думав що став сильнішим
Нащо така любов
Від неї тільки гірше
Минуло лиш два тижні
А ніби вже два місяці
Як я тебе не бачив
Не чув твій голос ніжний
І скільки ще чекати
зустрічі з тобою
Немає сил кричати -
сльози йдуть рікою.
Приспів:
Любов , Любов ,Що вбила на весні!
Не на яву,а увісні!
Мене розбудить вона знов!
І потече застигла кров!
Це все любов . це все любов!
2-ий куплет
І я не знаю чому в житті буває,
Коли так валить сильно- до смерті не вбиває.
Та краще б вбило б , чесно, немає більше сили.
Бо відчуття такі , що сам іду в могилу,
Та де там йду - давно стою на краї!
Тримає що? Невже ота невірна зграя?
а може інше щось - та ні вже не тримає.
Серце по шматках потрошки я збираю.
Почав утопію - зберу лиш половину ,
А іншу відірвав в солодкі ті хвилини
і подарив тобі , щоб билося з твоїм
Не прирослось воно - залишилось чужим!
І саме страшне буде змиритися з оцим.
у середині голос- залишився німим.
а ти ідеш напроти - уже не разом ми,
І свій тендітний дотик ти дариш не мені.
А пам"ятаєш разом купалися ввесні?
Я обернусь на хвильку - згадаю наші дні ,
надіюся непроти у серці досі ти !
Я ранений душою. морально я слабкий,
Для мене ти кохана . та я, на жаль, не твій!
Приспів:
Любов , Любов ,Що вбила на весні!
Не на яву,а увісні!
Мене розбудить вона знов!
І потече застигла кров!
Це все любов . це все любов!
1-шей куплет
лирика души или очередные сопли
Прошу простить мне
Не остынет доти-
Пока глаза во сне меня еще будят рано
Пока ты в голови- скулит душевная рана
И это не я пишу стихи -они летят из сердца
Любовь, убила весной,
Я повторил все,
И не искал противоречий,
Они сами наступили, когда
Два сердца-я и ты- так сильно полюбили
Думал что пройдет
И где там, не проходит
Не смог забыть тебя
Опять воспоминание в уныние вводит
И это не стираешь раз
Думал что стал сильнее
Зачем такая любовь
От нее только хуже
Прошло лишь две недели
А вроде уже два месяца
Как я тебя не видел
Не слышал твой голос нежный
И сколько еще ждать
встречи с тобой
Нет сил кричать -
слезы идут рекой.
припев:
Любовь, любовь, что убила весной!
Не в яву, а во сне!
Меня разбудит она снова!
И потечет застыла кровь
Это все любовь. это все любовь!
Второй куплет
И я не знаю почему в жизни бывает,
Когда так валит сильно-к смерти не убивает.
Но лучше бы убило бы, честно, нет больше силы.
Потому ощущения такие, что сам иду в могилу,
И где там иду - давно стою на краю!
Держит что? Неужели эта неверная стая?
а может другое что-то - и нет уж не держит.
Сердце по кускам понемногу я собираю.
Начал утопию - соберу лишь половину,
А другую оторвал в сладкие те минуты
и подарил тебе, чтобы билось с твоим
НЕ прирослось оно - осталось чужим!
И самое жуткое будет смириться с этим.
в середине голос- остался немым.
а ты идешь напротив - уже не вместе мы,
И свой хрупкий ощупь ты дариш не мне.
А памяти "ятаеш вместе купались ввесни?
Я обращусь в минуту - вспомню наши дни,
надеюсь не против в сердце до сих пор ты!
Я ранен душой. морально я слаб,
Для меня ты любимая. и я, к сожалению, не твой
припев:
Любовь, любовь, что убила весной!
Не в яву, а во сне!
Меня разбудит она снова!
И потечет застыла кровь
Это все любовь. это все любовь!
